------
АВТОПЕРЕВІЗНИКИ ЧЕКАЮТЬ НАРОДНОЇ ПІДТРИМКИ? Я – ЇХ ПІДТРИМУЮ!
18.02.2009 року, доведені до відчаю бездіяльністю Української влади, що призвела до зубожіння автотранспортної галузі, автоперевізники України розпочали безстрокову акцію протесту, та сотні далекобійників вирушили до місця концентрації наших мужновладців – м. Києва.
Отримуючи інформацію з наших, українських засобів масової інформації на перший погляд складається враження, що далекобійники обмежуються тільки вимогами щодо кредитних питань, адже це природньо, що вони захищають особисті інтереси, але проблеми перевізників значно глибші, тому влада про них мовчить.
На протязі десятків років наша Українська влада, всіх кольорів та орієнтацій, не зробила абсолютно нічого для розвитку автотранспортної галузі України. В той час, коли в інших країнах будували дороги – наші мужновладці збільшували податки та збори з власників транспортних засобів, а мільярди зібраних гривень, вкладали в особисті будинки, яхти, швейцарські банки, та на дороги, яких досі ніхто не бачить – заважає велика кількість мерседесів, чих самих мужновладців.
Влада так піклувалась про автотранспортну галузь, що Україна єдина Європейська країна де ставки на митне очищення вантажних автомобілів складають від від 12,00 до 22,00 %, а митну вартість автомобіля визначає митниця, що звичайно робить процес митного очищення абсолютно «прозорим».
Перевізникам допомогали в розбудові власного бізнесу абсолютно всі владні структури України:
- Кабінет міністрів який вирішив, що перевізники, які є платниками єдиного податку, не можуть бути платниками ПДВ, а щоб допомога була вагомою, ще й збільшив транспортні збори та ввів акцизи на паливо.
- Податкова інспекція, яка чомусь бездумно виконує бездушні розпорядження кабінету міністрів, та розказує байки про нормативи податкового навантаження, хоча не може пояснити що воно таке.
- Міністерство внутрішніх справ, яке розставили збирачів мита у міліцейській формі по всій Україні, апетити та нахабство яких невпинно зростає прямопропорційно зростанню розмірам штрафів.
- Міністерство транспорту, яке створює структури які начебто сприяють міжнародним перевезенням, а насправді сприяють блогополоччю чиновників міністерства транспорту.
- Нафтотрейдери, ціни на паливо в яких зростають відповідно до світових цін на нафту, але не падають, у зв’язку в власної жадібністю.
- Національний банк, який так чудово працює, що кредити в України одні з найдорожчих в світі, а гривня така стабільна, що як каже Президент з нею треба на «ВИ».
- Укравтодор, який так відремонтував автошляхи, що колеса відпадають, і створив таку чудову інфраструктуру, що далекобійники не мають де зупинитись на відпочинок.
- Комерційні банки, які бездумно видавали кредити, і в гонитві за надприбутками так загрались, що і не вгледіли коли прийшов кінець.
Всі «помічники» ще декілька років назад висмоктуючи «кров» з автотранспортної галузі були вельми задоволені – зажди приємно, нічого не доклавши – зібрати вершки, а сьогодні, коли галузь на краю прірви, вибачне повернулись непристойним місцем.
Перевізники не просять у влади допомоги за державний кошт, вони просять не заважати їм працювати, та коли у влади не вистачає фаховості та компетенції, то прислухатись, та придивитись до світової спільноти, яка також перебуває в стані кризи, та робить реальні кроки, щоб її подолати:
- Знижує те саме податкове навантаження.
- Знижує вартість грошей для банків, а як наслідок ставки по кредитах.
- Знижує і знищує непотрібні акцизи та здешевлює вартість палива.
- Розбудовує дороги, інфраструктуру, чим створює робочі місця та стимулуює розвиток власної економіки.
Чи хочуть перевізники чогось особливого – ні, вони захищають свої права як громадяни України, яких довели до відчаю, а хіба тільки їм притаманні ці проблеми – ні, тому вони захищають інтереси всіх Українців.
Чи варто їх підтримати – так, тому що їх дії принесуть користь всім, а влада змушена буде зробити висновки та зрозуміти, що терпінню українського народу – прийшов край.
------
О как.